Лосинівський заклад дошкільної освіти "Сонечко": Сторінка психолога

ДЛЯ БАТЬКІВ

Готовність дитини до школи. Критерії готовності до школи.

Сьогодні проблема готовності дитини до навчання в школі в нових сучасних умовах посідає одне з важливих місць у зв’язку з переходом на нову систему навчання. Дуже важливо, щоб малюк на початок навчання в школі був готовим учитися, що характеризується таким поняттям, як «шкільна готовність». Воно означає, що готовність до школи - це не тільки вміння читати, писати та додавати цифри. Психологи та педагоги визначають кілька складових шкільної готовності, про які батьки, на жаль, часто забувають. Адже шкільне життя навіть найрозумнішої, але психічно ще не готової до навчання дитини, може скластися досить проблематично. Існує два основних критерії готовності дитини до школи - фізична та психологічна готовність. Що можна сказати про фізичну зрілість малюка шести років. Дуже рідко можна зустріти дитину у віці шести років, яка фізіологічно готова до навчання в школі. Якщо у дитини існують будь-які логопедичні проблеми, підвищена хворобливість, знижений імунітет - у шість років до школи йти не рекомендовано. Що стосується психологічної готовності, то вона, в свою чергу, складається з інтелектуальної, емоційної та соціальної готовності.

Інтелектуальна готовність

Для малюка шести років - це здатність концентрувати свою увагу, вміння виокремлювати фігуру із загального фону, установити зв'язок між явищами та подіями, вміння дитини не просто запам’ятати матеріал, але й залучити до цього своє логічне мислення. До інтелектуальної готовності, на думку психологів, належить і розвиток дрібної моторики руки, який інакше кажучи називається ще і роботою дрібних м’язів руки. Вона (робота) має значення не тільки для навчання дитини письму, але й для розвитку мовних навичок. Оцінити рівень розвитку моторики ви можете за тим, як дитина малює, вирізає, користується столовими приборами. А можна намалювати на аркуші паперу звивисту лінію і попросити малюка за допомогою олівця «допомогти» метеликові зібрати нектар із квіточок. Якщо він веде олівця точно по лінії, то з дрібною моторикою все гаразд. Важливо, яким рівнем розвитку мовлення володіє дитина. Тут ви можете використовувати переказ почутої історії або розповідь за картинками.

Емоційна готовність

Емоційна готовність означає вміння дитини не брати до уваги свої імпульсивні реакції, а вміння тривалий час виконувати роботу, що не дуже подобається, тобто у малюка повинна бути досить високо розвинена довільність поведінки.

Соціальна готовність

Соціальна готовність - це готовність, що містить потребу в спілкуванні з однолітками, уміння ладнати з дітьми у колективі, слухати вчителя і дотримуватися його вимог. Зверніть увагу на те, чи бере участь дитина в грі інших дітей, чи ділиться з ними іграшками або солодощами. Важливо і те, чи може дитина слухати інших, не перериваючи їхні розповіді, чи дотримується вона черговості, якщо цього вимагає та або інша ситуація. Звісно, що всі діти різні, тому необхідно намагатися піднімати рівень емоційної, інтелектуальної та соціальної готовності дітей шестирічного віку, щоб потім у майбутніх першокласників в школі не було непотрібних зайвих проблем, які будуть тільки шкодити перш за все таким, так би мовити, проблемним дітям, а також представляти потенційну загрозу для всіх оточуючих.

За якими критеріями можна оцінювати готовність дитини до школи? Особливо це стосується нової навчальної програми 12-річної освіти, адже 5-6 річна дитина - це не 7-8 річна дитина.

Дитина, що не готова до шкільного навчання, не може зосередитися на уроці, він часто відволікається, втрачає нитку пояснення, не в змозі включитися в загальний ритм роботи класу. У дитини, яка погано підготовлений до школи, немає інтересу до пізнання, вона не прагне до творчості, а схильна до шаблонного рішення, не проявляє ініціативи.

5-річна дитина не буде готова до жорстких умов нашої загальноосвітньої системи просто в силу явної неготовність мозку п'ятирічної дитини до подібних навантажень. Більш того, навіть не всі 6-річки готові в цьому сенсі до школи, хоча вони можуть вміти читати і рахувати. Тому, говорячи про 6-річних дітей, так важливо, в яких умовах вони будуть навчатися.

Що у віці 5-6 років необхідно вміти маляті до школи?

Дитина повинна володіти, безсумнівно, навичками суспільного життя, відчувати себе впевнено, перебуваючи поза домом. Особливо це стосується "домашніх" дітей.

Потрібно вміти самостійно одягатися і роздягатися, перевзуватися, зав'язувати шнурки, справлятися з ґудзиками і блискавками на одязі, вміти користуватися громадським туалетом. Часто дорослі забувають про подібні "дрібниці". Дитина може бути розвинена, володіти певними знаннями і вміннями, але це не означає, що вона готова до школи.

Обов'язково потрібно піклуватися про здоров'я: навчання в школі вимагає значних зусиль і напруження всього організму. Тому так важлива фізична підготовленість.

Буде добре, якщо дитина перед вступом до школи знатиме:

· своє прізвище, повне ім’я та по батькові;

· свою дату народження;

· свою домашню адресу;

· своє місто та його головні визначні пам’ятки;

· назву країни, в якій дитина живе;

· пори року (їхню послідовність, місяці, основні прикмети кожної пори року, загадки й вірші про пори року);

· назви свійських тварин, їхніх дитинчат;

· назви видів транспорту (наземний, повітряний, водний);

· назви одягу, взуття і головних уборів;

· назви овочів, фруктів і ягід;

· назви зимуючих і перелітних птахів;

· назви геометричних фігур;

· назви домашніх меблів;

· назви кухонного посуду та столових приборів;

· назви найбільш простих харчових страв;

· назви предметів особистої гігієни.

Буде добре, якщо дитина перед вступом до школи вмітиме:

· вільно орієнтуватися в просторі та на аркуші паперу;

· повно й послідовно переказувати прослухану розповідь, складати її за картинкою, запам’ятовувати та називати;

· розрізняти голосні й приголосні;

· ділити слова на склади (за допомогою ударів, за кількістю голосних звуків);

· визначати кількість і послідовність звуків у словах, наприклад: будинок, рука, суп;

· вільно лічити від 1 до 10 і навпаки, виконувати арифметичні дії в межах 10;

· добре володіти ножицями (різати, вирізати по контуру);

· володіти олівцем (без лінійки проводити вертикальні і горизонтальні лінії, малювати геометричні фігури, акуратно зафарбовувати, штрихувати, не виходячи за контури предметів);

· відтворювати зразок;

· працювати за правилом.

ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО ДИТЯЧОГО САДКА

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ

Як підготувати дитину до дитячого садка?

1. Пояснюємо, що таке дитячий садок

Розкажіть дитині, що таке дитячий сад, навіщо туди ходять діти, чому ви хочете, щоб малюк пішов у дитячий сад. Наприклад: “Дитячий садок – це такий великий будинок з гарним садочком, куди мами і тата приводять своїх дітей. Тобі там дуже сподобається: там багато інших дітлахів, які все роблять разом – їдять, грають, гуляють. Замість мене там буде з тобою тітка - вихователька, яка стане піклуватися про тебе, як і про інших малюків. У дитячому саду дуже багато іграшок, там чудова дитяча площадка, можна грати з іншими дітьми в різні ігри і т.д.

Інший варіант: “У дитячому садку діти грають один з одним і разом їдять. Я дуже хочу піти на роботу, тому що мені це цікаво. І я дуже хочу, щоб ти пішов у дитячий садок – тому що тобі там сподобається. Вранці я відведу тебе в садок, а ввечері заберу. Ти мені розкажеш, що в тебе було цікавого в дитячому саду, а я розповім тобі, що в мене відбулося за день на роботі. Багато батьків хотіли б відправити е цей дитячий садок своїх дітей, але беруть туди не всіх. Тобі пощастило – восени я почну тебе туди водити “.

2. Формуємо позитивний настрій

Коли ви йдете повз дитячого саду, з радістю нагадуйте дитині про те, як йому пощастило – восени він зможе сюди ходити. Розповідайте рідним і знайомим у присутності малюка про своїй удачі, говорите, що пишаєтеся своєю дитиною – адже його прийняли в дитячий сад. І через деякий час ваша дитина буде сам з гордістю говорити оточуючим про те, що скоро він піде в дитячий сад.

3. Розповідаємо про те, що чекає дитину в дитячому садку

Детально розкажіть дитині про режим дитячого садка: що, як і в якій послідовності він буде там робити. Чим докладніше буде ваш розповідь – тим спокійніше і впевненіше почуватиме себе ваш малюк, коли піде в дитячий сад. Запитуйте у малюка, запам’ятав він, що він буде робити в саду після прогулянки, куди він буде складати свої речі, хто йому допомагатиме роздягатися, і що він буде робити після обіду. Ставлячи ці питання, ви зможете проконтролювати, чи добре дитина запам’ятав послідовність дій.

У дитячому саду малюків зазвичай лякає невідомість. Коли дитина бачить, що очікувана подія відбувається так, як було йому заздалегідь “обіцяно”, – він відчуває себе впевненіше.

4. Чесно говоримо про можливі труднощі

Поговоріть з дитиною про труднощі, які можуть виникнути у нього в дитячому садку. Обговоріть, до кого в цьому випадку він зможе звернутися за допомогою, і як він це зробить. Наприклад: “Якщо ти захочеш пити, підійди до вихователя і скажи:” Я хочу пити “, і вихователь наллє тобі води. Якщо захочеш в туалет, скажи про це вихователю”.

Не створюйте у дитини ілюзій, що все буде виконано на його першу вимогу і так, як він хоче. Поясніть, що в групі буде багато дітей і іноді йому доведеться почекати своєї черги. Ви можете сказати малюкові: “Вихователь не зможе допомогти одягтися відразу всім дітям, тому тобі доведеться трохи почекати”.

5. Вчимося спілкуватися з іншими дітьми

Навчіть дитину знайомитися з іншими дітьми, звертатися до них по імені, просити, а не забирати іграшки, у свою чергу, пропонувати іграшки іншим дітям.

6. Вибираємо улюблену іграшку

Нехай малюк сам вибере собі в компаньйони улюблену іграшку, з якою він зможе ходити в дитячий сад – адже разом набагато веселіше!

7. Самі готуємося до того, що потрібно буде розлучатися з дитиною

Існують різні думки про те, чи варто перебувати мамі поряд з малюком в початковий період адаптації до дитячого саду. Здавалося б, що тут поганого, якщо мама відвідує садок разом з дитиною? Всі задоволені, малюк не плаче, мама спокійна. Але тим самим неминуче розставання тільки затягується. Та й інші діти, дивлячись на чужу маму, не можуть зрозуміти – а де ж у такому випадку моя? Тому буде краще для всіх, якщо з першого ж дня дитина спробує залишитися в групі один, без опіки мами. А досвідчені вихователі візьмуть турботу про малюка в свої руки.

8. Вибираємо ритуал прощання

Розробіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги – так йому буде простіше відпустити вас. Наприклад, поцілуйте його в одну щічку, в іншу, помахайте ручкою, після чого він спокійно йде в садок.

9. Плануємо своє життя з урахуванням інтересів малюка

Пам’ятайте, що на звикання малюка до дитячого саду може знадобитися до півроку часу, тому ретельно розраховуйте свої сили, можливості і плани. Краще, якщо на цей період у сім’ї буде можливість “підлаштуватися” під особливості адаптації малюка.

10. Чи не вагаємося!

Дитина відмінно відчуває, коли батьки сумніваються в доцільності дитсадівського виховання. Будь-які ваші коливання хитрий малюк зуміє використати для того, щоб залишитися вдома і перешкодити розставання з батьками. Легше і швидше звикають діти, для батьків яких дитячий сад є єдиною альтернативою.

11. Беремо участь у спілкуванні дитини з дітьми та вихователями

Дитина звикне до дитячого саду тим швидше, ніж з великою кількістю дітей і дорослих він зможе побудувати відносини. Допоможіть йому в цьому. Зустрітися з іншими батьками та їхніми дітьми. Називайте інших дітей у присутності вашого малюка по іменах. Запитуйте його будинку про нових друзів. Заохочуйте звернення вашу дитину за допомогою і підтримкою до інших людей. Чим краще будуть ваші відносини з вихователями, з іншими батьками та їх дітьми, тим легше буде вашій дитині.

ПАМʼЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

Режим дня

Передусім, слід організувати життя дитини в сім’ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному закладі. Цим ви значно полегшите маляті процес звикання до ясел. Бережіть нервову систему дитини, уменшіть перегляд телепередач.

Зацікавленість

Добре, коли зацікавите сина або доньку дитячим садком, викличете бажання йти туди. Для цього, під час прогулянок з дитиною покажіть їй будівлю дошкільного закладу, разом поспостерігайте за грою дітей; розкажіть про їхнє життя у яслах. Намагайтеся, щоб дитина зрозуміла, що необхідно відвідувати дитячий садок. Висловлювання типу «Ну якщо не сподобається, — не будеш ходити у дитячий садок» дають дитині шанс маніпулювати батьками. Найголовніше в цьому випадку витримати характер та не піддатися на провокацію. Щоб полегшити звикання, познайомте малюка з майбутнім вихователем, поговоріть із ним так, щоб він зрозумів, що вже підріс і ходитиме до ясел, де про дітей піклується добра вихователька, яка гуляє і грається з ними

Навички самообслуговування

Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сім’ї вона оволодіє елементарними навичками самостійності (одягатися та роздягатися, охайно складати свій одяг, самообслуговування їсти, тримаючи ложку). Майте терпіння під час оволодіння дітьми навичками одягання та роздягання, перетворюючи цю «процедуру» на цікаву гру — це шлях до самостійності дитини, розвиток мілкої моторики та мозку дитини.

Навички спілкування

Дуже важливо навчити маля гратися, адже такий природний для дитини тип діяльності дає можливість відволіктись від думки про батьків та формує в неї «ділову форму спілкування» з дорослими. Щоб гра була цікавою, тривалою, розвивала дитину, треба розкрити їй призначення іграшки і способи дії з нею (з чашки напувати ляльку, ведмедика, у ліжечку лялька спатиме).Привчайте дитину до спілкування з однолітками заздалегідь, виховуйте доброзичливе ставлення до них. Налагодьте ефективний зворотний зв’язок з вихователями: повідомте їм про характер дитини та як називають малюка вдома (Марина, Маринка, Маринонька — відчуваєте різницю?!)

Поступовість

Спочатку, перші 2 тижня не залишайте малюка в дитсадку на цілий день. У перші дні цілком достатньо однієї-двох годин. Домашній дитині зовсім непросто звикнути до суспільних вимог та суворих правил. Допоможіть їй. Покладіть у кишеню малюку щось із звичного йому середовища (наприклад, іграшку, з якою добре буде засинати і якій можна поскаржитися на кривдника). Не можна залякувати дитину садком — це викличе страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршить стан дитини в період звикання до незнайомого оточення. Цікавтесь, як пройшов день у дитячому садочку, що нового та цікавого було.

Хочемо Вас заздалегідь попередити, як буде протікати період входження дитини в колектив, і взагалі в дитячий сад. По-перше, не лякайтеся, якщо на другий день (саме на другий, а не на перший) дитина буде сильно плакати. Він вже зрозумів, що його мама (тато, бабуся, дідусь …) збираються залишити його тут на довгих кілька годин. Адже в перший день для нього все нове. Багато іграшок, багато таких же чоловічків, як і він, тітка-вихователь (деякі малята називають перший час вихователя мамою). І дитина не відразу помічає, що він залишився без батьків. Ваше завдання в перший день полягає в тому, щоб Ви забрали дитину до того, як він це зрозуміє. Так що краще за все не йти з саду, а бути десь по близькості. І за першим покликом вихователів забрати дитину додому. А на другий день малюк вже розуміє, що його мама піде, і він залишиться зовсім один. Але повірте, дуже мало дітей протягом усього дня плачуть так само, як у перші хвилини, коли малюк переступає поріг дитячого саду, тримаючи маму за руку.

Всім відомо, що наші діти – це маленькі маніпулятори. До тих пір, поки мама не пішла, дитина вірить, що якщо голосно плакати, то мама зглянеться і забере його звідси. Як правило, як тільки мама залишає дитину в групі, увага дитини швидко переключається на щось цікаве і захоплююче, наприклад, на нову гру, або яскраву іграшку.

Розвиток емоційної сфери дошкільників

Емоційний розвиток – це здібність дитини відчувати, управляти і проявляти свої емоції та почуття і на цій основі ефективно будувати відносини та активно досліджувати своє оточення. Доведено, що емоційний розвиток дитини призводить до формування необхідних навичок як: самоусвідомлення, емоційної регуляції, відповідального прийняття рішень, побудові стосунків, які однозначно впливатимуть на успіхи дитини у різноманітних соціальних середовищах.

Дошкільний вік це первинний етап соціалізації в житті дитини. В цей період дитина долучається до загальнолюдських цінностей, встановлює перші взаємини з людьми, в неї бурхливо розвивається емоційна сфера, яка має величезний вплив на її подальший особистісний розвиток, на оволодіння нею різноманітними видами діяльності.

Емоції відіграють важливу роль в житті дитини. Виявляючись у поведінці, вони інформують дорослого про те, що дитині подобається, що дратує. По мірі того, як дитина росте, її емоційний світ стає різноманітнішим і багатшим.

До 3-х років емоційний розвиток дитини досягає такого рівня, що вона може себе поводити зразково. Однак те, що діти здатні до так званої “хорошої поведінки”, ще не значить, що вона постійно буде такою.

Для молодшого дошкільника характерними є різкі перепади настрою, адже його емоційний стан залежить від фізичного комфорту. Якщо чотирирічний малюк дуже втомився чи переніс напружений день, він цілком може себе поводити, як менша за віком дитина. І це є сигналом для дорослого, що в даний момент йому потрібна допомога та підтримка. На настрій малюка 3-4 років починають впливати взаємостосунки з однолітками та дорослими. Він починає оцінювати поведінку оточуючих людей.

До 4-5 років дитина стає більш витривалою фізично. Це стимулює розвиток психологічної витривалості. Знижується втомлюваність, фон настрою вирівнюється, стає більш стабільним, менш сприятливим до перепадів.

В дітей старшого дошкільного віку почуття панують над всіма їх сторонами життя. Дитина 6 років може бути стриманою і приховати страх, агресію, сльози. Але лише тоді, коли це дуже потрібно.

Емоції не розвиваються самі по собі. Змінюються установки особистості, її відношення до світу, і разом з ними формуються і змінюються емоції. Виховання через емоційні впливи – дуже тонкий процес. Основним завданням його є не пригнічення та викорінення емоцій, а правильне керування ними.

Заняття «Весела гра»

(середня група)

Мета: вчити дітей встановлювати емоційний контакт один з одним; розвиток дрібної моторики рук, уваги, спостережливості, мислення; виховувати повагу один до одного.

Вправа «Привітання»

Мета: налаштувати на співпрацю, покращити настрій.

Вправа «Знайди друга»

Мета: згуртувати дитячий колектив, навчити встановлювати емоційний контакт один з одним; розвиток уваги, спостережливості; виховувати взаємоповагу.

Вправа «Веселі кружечки»

Мета: створення позитивного настрою; розвиток комунікативних навичок, уяви, мислення.

Заняття «В світі емоцій»

(середня група)

Мета: закріпити знання дітей про емоції, емоційні стани, познайомити дітей із способами позбавлення від страху, вчити дітей розмірковувати, самостійно робити висновки; розвивати уяву, вміння фантазувати, комунікативні якості; виховувати доброзичливе ставлення один до одного.

Вправа «Щоденник настрою»

Вправа «Чарівний клубок»

Мета: формувати емпатійність, візуалізації невидимого зв’язку між дітьми.

Вправа «Подолай страх»

Мета: подолати страхи, стати впевненішим та рішучим.

ПРОТИДІЯ БУЛІНГУ

Булінг – свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої.

Ознаки булінгу:

ü систематичність (повторюваність) діяння;

ü наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі;

ü наслідки у вигляді психічної або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Існують такі види булінгу:

1. Фізичний (штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, нанесення тілесних пошкоджень).

2. Психологічний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж).

3. Економічний (крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей, вимагання грошей).

4. Сексуальний (принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти);

5. кібербулінг (приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв).

Хто провокує булінг

Булінг серед дітей старшого дошкільного віку можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:

Педагог або помічник вихователя:

· зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі;

· ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки;

· глузує із зовнішнього вигляду дитини;

· образливо висловлюється про дитину чи її батьків;

· проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини;

Батьки або члени сім’ї:

· б'ють та ображають дитину вдома;

· принижують дитину у присутності інших дітей;

· проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини;

· ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).

Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі

Як запобігти та куди звертатися

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини наголошує – проявам булінгу у жодному з його проявів не місце в житті дитини.

За законодавством України право дітей на захист від усіх форм насильства гарантується статтями 28 і 52 Конституції України, відповідно до яких ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському, або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Статтею 10 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності.

Куди повідомити про вчинення булінгу:

ü Дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225;

ü Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000;

ü Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 800 500 335;

ü Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103;

ü Національна поліція України 102;

ü «Гаряча лінія» з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей 1547

Права кожної дитини повинні бути захищені!

Заняття «Ми дружні хлопці та дівчата»

(середня група)

Мета: формувати доброзичливе ставлення одне до одного; розвивати вміння проявляти свої емоції та почуття; виховувати взаємоповагу один до одного.

Вправа «Привітання»

Мета: налаштувати на співпрацю, покращити настрій.

Руханка «Австралійський дощ»

Вправа «Дзеркало»

Мета: вчити по-різному висловлювати свої почуття, відчувати настрій інших; розвивати уяву, увагу.

Заняття «Школа друзів та подруг»

(старша група)

Мета: формувати уявлення дітей про поняття дружби як про соціальну та моральну цінність, що передбачає щирість, довіру, взаємодопомогу, формувати вміння аргументовано доводити власну думку, визначати головні ознаки дружніх взаємин; розвивати увагу, спостережливість; виховувати доброзичливе ставлення один до одного.

Гра «Школа Дружби»

Мета: вчити будувати дружні стосунки, цінувати свої друзів.