Сторінка психолога

ДЛЯ БАТЬКІВ

Готовність дитини до школи. Критерії готовності до школи.

Сьогодні проблема готовності дитини до навчання в школі в нових сучасних умовах посідає одне з важливих місць у зв’язку з переходом на нову систему навчання. Дуже важливо, щоб малюк на початок навчання в школі був готовим учитися, що характеризується таким поняттям, як «шкільна готовність». Воно означає, що готовність до школи - це не тільки вміння читати, писати та додавати цифри. Психологи та педагоги визначають кілька складових шкільної готовності, про які батьки, на жаль, часто забувають. Адже шкільне життя навіть найрозумнішої, але психічно ще не готової до навчання дитини, може скластися досить проблематично. Існує два основних критерії готовності дитини до школи - фізична та психологічна готовність. Що можна сказати про фізичну зрілість малюка шести років. Дуже рідко можна зустріти дитину у віці шести років, яка фізіологічно готова до навчання в школі. Якщо у дитини існують будь-які логопедичні проблеми, підвищена хворобливість, знижений імунітет - у шість років до школи йти не рекомендовано. Що стосується психологічної готовності, то вона, в свою чергу, складається з інтелектуальної, емоційної та соціальної готовності.

Інтелектуальна готовність

Для малюка шести років - це здатність концентрувати свою увагу, вміння виокремлювати фігуру із загального фону, установити зв'язок між явищами та подіями, вміння дитини не просто запам’ятати матеріал, але й залучити до цього своє логічне мислення. До інтелектуальної готовності, на думку психологів, належить і розвиток дрібної моторики руки, який інакше кажучи називається ще і роботою дрібних м’язів руки. Вона (робота) має значення не тільки для навчання дитини письму, але й для розвитку мовних навичок. Оцінити рівень розвитку моторики ви можете за тим, як дитина малює, вирізає, користується столовими приборами. А можна намалювати на аркуші паперу звивисту лінію і попросити малюка за допомогою олівця «допомогти» метеликові зібрати нектар із квіточок. Якщо він веде олівця точно по лінії, то з дрібною моторикою все гаразд. Важливо, яким рівнем розвитку мовлення володіє дитина. Тут ви можете використовувати переказ почутої історії або розповідь за картинками.

Емоційна готовність

Емоційна готовність означає вміння дитини не брати до уваги свої імпульсивні реакції, а вміння тривалий час виконувати роботу, що не дуже подобається, тобто у малюка повинна бути досить високо розвинена довільність поведінки.

Соціальна готовність

Соціальна готовність - це готовність, що містить потребу в спілкуванні з однолітками, уміння ладнати з дітьми у колективі, слухати вчителя і дотримуватися його вимог. Зверніть увагу на те, чи бере участь дитина в грі інших дітей, чи ділиться з ними іграшками або солодощами. Важливо і те, чи може дитина слухати інших, не перериваючи їхні розповіді, чи дотримується вона черговості, якщо цього вимагає та або інша ситуація. Звісно, що всі діти різні, тому необхідно намагатися піднімати рівень емоційної, інтелектуальної та соціальної готовності дітей шестирічного віку, щоб потім у майбутніх першокласників в школі не було непотрібних зайвих проблем, які будуть тільки шкодити перш за все таким, так би мовити, проблемним дітям, а також представляти потенційну загрозу для всіх оточуючих.

За якими критеріями можна оцінювати готовність дитини до школи? Особливо це стосується нової навчальної програми 12-річної освіти, адже 5-6 річна дитина - це не 7-8 річна дитина.

Дитина, що не готова до шкільного навчання, не може зосередитися на уроці, він часто відволікається, втрачає нитку пояснення, не в змозі включитися в загальний ритм роботи класу. У дитини, яка погано підготовлений до школи, немає інтересу до пізнання, вона не прагне до творчості, а схильна до шаблонного рішення, не проявляє ініціативи.

5-річна дитина не буде готова до жорстких умов нашої загальноосвітньої системи просто в силу явної неготовність мозку п'ятирічної дитини до подібних навантажень. Більш того, навіть не всі 6-річки готові в цьому сенсі до школи, хоча вони можуть вміти читати і рахувати. Тому, говорячи про 6-річних дітей, так важливо, в яких умовах вони будуть навчатися.

Що у віці 5-6 років необхідно вміти маляті до школи?

Дитина повинна володіти, безсумнівно, навичками суспільного життя, відчувати себе впевнено, перебуваючи поза домом. Особливо це стосується "домашніх" дітей.

Потрібно вміти самостійно одягатися і роздягатися, перевзуватися, зав'язувати шнурки, справлятися з ґудзиками і блискавками на одязі, вміти користуватися громадським туалетом. Часто дорослі забувають про подібні "дрібниці". Дитина може бути розвинена, володіти певними знаннями і вміннями, але це не означає, що вона готова до школи.

Обов'язково потрібно піклуватися про здоров'я: навчання в школі вимагає значних зусиль і напруження всього організму. Тому так важлива фізична підготовленість.

Буде добре, якщо дитина перед вступом до школи знатиме:

·       своє прізвище, повне ім’я та по батькові;

·       свою дату народження;

·       свою домашню адресу;

·       своє місто та його головні визначні пам’ятки;

·       назву країни, в якій дитина живе;

·       пори року (їхню послідовність, місяці, основні прикмети кожної пори року, загадки й вірші про пори року);

·       назви свійських тварин, їхніх дитинчат;

·       назви видів транспорту (наземний, повітряний, водний);

·       назви одягу, взуття і головних уборів;

·       назви овочів, фруктів і ягід;

·       назви зимуючих і перелітних птахів;

·       назви геометричних фігур;

·       назви домашніх меблів;

·       назви кухонного посуду та столових приборів;

·       назви найбільш простих харчових страв;

·       назви предметів особистої гігієни.

Буде добре, якщо дитина перед вступом до школи вмітиме:

·       вільно орієнтуватися в просторі та на аркуші паперу;

·       повно й послідовно переказувати прослухану розповідь, складати її за картинкою, запам’ятовувати та називати;

·       розрізняти голосні й приголосні;

·       ділити слова на склади (за допомогою ударів, за кількістю голосних звуків);

·       визначати кількість і послідовність звуків у словах, наприклад: будинок, рука, суп;

·       вільно лічити від 1 до 10 і навпаки, виконувати арифметичні дії в межах 10;

·       добре володіти ножицями (різати, вирізати по контуру);

·       володіти олівцем (без лінійки проводити вертикальні і горизонтальні лінії, малювати геометричні фігури, акуратно зафарбовувати, штрихувати, не виходячи за контури предметів);

·       відтворювати зразок;

·       працювати за правилом.

Попередження сексуального насильства

та сексуальної експлуатації дітей

18 листопада європейська спільнота відмічає Європейський день захисту дітей від сексуального насильства та сексуальної експлуатації.

Сексуальне насильство та сексуальна експлуатація дітей є серйозним порушенням прав дитини та має довготривалі і руйнівні наслідки на все життя. За даними Ради Європи кожна п’ята дитина (в Україні - 21%) страждає від різних форм сексуального насильства. У понад 80% таких випадків злочинець є знайомою для дитини людиною.

У законодавстві України закріплене наступне визначення сексуального насильства в сім’ї: сексуальне насильство – протиправне посягання одного члена сім’ї на статеву недоторканість іншого члена сім’ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім’ї.

Сексуальне насильство над дитиною – це залучення дитини з її згоди або без згоди до сексуальних дій з дорослим задля отримання останнім задоволення чи користі.

Варто взяти до уваги, що коли ідеться про сексуальне використання дитини, то її згода значення не має, оскільки злочинець має вікову, фізичну або інтелектуальну перевагу над дитиною.

Злочинна сексуальна поведінка по відношенню до дітей може бути як із фізичним контактом, так і без нього.

Злочинна сексуальна поведінка по відношенню до дітей без фізичного контакту:

·       навмисна демонстрація дитині статевих органів дорослої людини;

·       демонстрування дитині порнографічних матеріалів;

·       фотографування дитини в сексуальних позах;

·       заохочення дитини дивитися або слухати статевий акт в реальності або в записі;

·       недоречне спостерігання, коли дитина роздягається або миється;

·       оголення дитини, не пов’язане з доглядом за нею;

·       ведення з дитиною розмов еротичного характеру, що виходять за межі сексуальної освіти.

Як розпізнати жертву сексуального використання

Незаперечними свідченнями сексуального використання є вагітність, венеричні захворювання, присутність сперми у піхві або анальному отворі дитини. Крім того, у дитини, яка зазнала сексуального використання, з’являються різноманітні соматичні прояви: виділення з піхви, почервоніння та потертості геніталій, кровотечі з піхви чи анального отвору, запалення статевих шляхів, розрив дівочої пліви. Присутність кількох неспецифічних симптомів одночасно має стати сигналом до того, щоб ретельніше придивитися до ситуації та поставити ряд запитань.

Попереджувальні сигнали у поведінці дитини, що можуть вказувати на сексуальне використання:

·  дитина уникає того, щоб залишатися наодинці з кимось із членів сім’ї;

·  проявляє несподіваний страх перед якоюсь дорослою особою або не хоче з нею спілкуватися;

·  намагається розповісти про використання за допомогою натяків; наприклад, може сказати, що хтось попросив її зберігати таємницю, або з тривогою ставити запитання, що стосуються розпаду сім’ї чи того, що «тата можуть забрати з дому»;

·  описує поведінку якоїсь дорослої людини, вказуючи на те, що ця людина намагається спокусити дитину з метою її сексуального використання;

·  здається пригніченою, скаржиться на фізичні нездужання, які не мають медичного обґрунтування;

·  має проблеми зі сном, наприклад, нічні страхи, безсоння;

·  з’явилися нездужання, що вказують на сексуальне використання – наприклад, біль у районі піхви чи анального отвору;

·  починає поводити себе агресивно, трапляються спалахи гніву;

·  проявляє нетипову сексуальну поведінку – публічна мастурбація, використання нових визначень для сексуальних дій або інтимних частин тіла, прояви невідповідних віку знань про сексуальну сферу, яких не було раніше;

·  має труднощі при ходінні чи сидінні;

·  раптово відмовляється перевдягатися до занять з фізкультури або після занять, пов’язаних із фізичною активністю;

·  грає з іграшками або предметами у недоречно сексуальний спосіб;

·  демонструє відчуження або, навпаки, надмірну нав’язливість;

·  спостерігаються особистісні зміни, невпевненість;

·  поява секретності, уникнення соціальних контактів, загальна недовіра до людей; такі ознаки часто помилково тлумачать як прагнення дитини бути незалежною;

·  сексуалізоване вираження прив’язаності до рідних та друзів;

·  хватання за груди та геніталії дорослих, стягування з них одягу;

·  демонструє загальну недовіру, страх перед дорослими певного типу (статі, віку, зовнішності);

·  втрачає навички туалету (характерно для маленьких дітей), виявляє байдужість до своєї зовнішності, поганий догляд за собою, або, навпаки,

·  нав’язливе миття (бажання «відмитися») (для старших);

·  вживає запобіжні заходи, щоб важче було знімати одяг (багато пасків, декілька пар штанців одночасно тощо);

·  перебуває у хронічній депресії, спостерігається замкненість, фобії.

Кількість та глибина проявів залежить ще й від того, яким був перебіг сексуального використання дитини і хто був виконавцем злочину, а також від того, чи мало місце проникнення в піхву чи анальний отвір, використання сили, частота сексуальних контактів з дитиною та їх тривалість. Більше симптомів проявляється у дітей, яких батьки чи опікуни не підтримали.

З огляду на окреслені проблеми Український фонд «Благополуччя дітей» випустив методичний посібник «Навчіть дитину захищатися», підготовлений в рамках проекту «Попередження сексуального насильства та сексуальної експлуатації дітей у країнах Центральної та Східної Європи – комплексний підхід», що реалізується за фінансової підтримки OAK Foundation (Швейцарія).

Найважливіша в посібнику інформація стосується того, які ситуації та сигнали у поведінці дитини повинні викликати тривогу дорослої людини.

Для просвітницької роботи з дітьми 4 - 6 років автори пропонують сценарії інтерактивних бесід, покликаних навчити дитину п’ятьох правил безпечної поведінки. Тривалість інтерактивних бесід: 20–25 хв. Учасники: діти від 4 до 6 років, батьки, значущі дорослі (дідусь, бабуся, старший брат, сестра тощо), вихователі, психологи, соціальні педагоги.

Програма передбачає проведення п’яти інтерактивних бесід, докладні сценарії яких допоможуть дорослим у вихованні дітей. Запропоновані бесіди підходять як для індивідуального спілкування з дитиною, так і для групової роботи в дитячому садку. Крім того, програму можна використовувати для навчання батьків.

Після проходження програми батьки дізнаються:

·       що таке сексуальне насильство;

·       які причини його виникнення;

·       хто може скоїти сексуальне насильство над дитиною;

·       чому діти мовчать, коли страждають від сексуального насильства;

·       як навчити дітей правилам безпечної поведінки.

Після завершення інтерактивних бесід діти дізнаються про п’ять правил безпечної поведінки:

1.    Тут мене не торкайся!

2.    Твоє тіло належить тільки Тобі!

3.    Добре зробиш, коли розкажеш про секрети, які Тебе турбують!

4.    «НІ» означає «НІ»!

5.    Ні – біжи – розкажи!

Програма схвалена Міністерством освіти і науки України.

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ:

Навчіть дитину захищатися: метод. посібник / Автори-упоряд. Цюман Т. П., Нагула О. Л. За заг. ред. Цюман Т. П. - 2015. - 60 с.

Відеолекція для фахівців "Сексуальне насильство над дітьми: форми та ознаки"

Урок для батьків № 1: Про сексуальне насильство над дітьми.

Урок для батьків № 2: Як дітям визначити та захистити особисті кордони.

Урок для батьків № 3: Як дітям берегти та захищати своє тіло.

Урок для батьків № 4: Як дітям відрізнити та захистити себе від «поганих» секретів.

Урок для батьків № 5: Як дітям застосувати та захистити своє «Ні!»

Урок для батьків № 6: Як дітям діяти та кому довіряти, щоб себе захистити.

ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО ДИТЯЧОГО САДКА

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ

Як підготувати дитину до дитячого садка?

1. Пояснюємо, що таке дитячий садок

Розкажіть дитині, що таке дитячий сад, навіщо туди ходять діти, чому ви хочете, щоб малюк пішов у дитячий сад. Наприклад: “Дитячий садок – це такий великий будинок з гарним садочком, куди мами і тата приводять своїх дітей. Тобі там дуже сподобається: там багато інших дітлахів, які все роблять разом – їдять, грають, гуляють. Замість мене там буде з тобою тітка - вихователька, яка стане піклуватися про тебе, як і про інших малюків. У дитячому саду дуже багато іграшок, там чудова дитяча площадка, можна грати з іншими дітьми в різні ігри і т.д.

Інший варіант: “У дитячому садку діти грають один з одним і разом їдять. Я дуже хочу піти на роботу, тому що мені це цікаво. І я дуже хочу, щоб ти пішов у дитячий садок – тому що тобі там сподобається. Вранці я відведу тебе в садок, а ввечері заберу. Ти мені розкажеш, що в тебе було цікавого в дитячому саду, а я розповім тобі, що в мене відбулося за день на роботі. Багато батьків хотіли б відправити е цей дитячий садок своїх дітей, але беруть туди не всіх. Тобі пощастило – восени я почну тебе туди водити “.

2. Формуємо позитивний настрій

Коли ви йдете повз дитячого саду, з радістю нагадуйте дитині про те, як йому пощастило – восени він зможе сюди ходити. Розповідайте рідним і знайомим у присутності малюка про своїй удачі, говорите, що пишаєтеся своєю дитиною – адже його прийняли в дитячий сад. І через деякий час ваша дитина буде сам з гордістю говорити оточуючим про те, що скоро він піде в дитячий сад.

3. Розповідаємо про те, що чекає дитину в дитячому садку

Детально розкажіть дитині про режим дитячого садка: що, як і в якій послідовності він буде там робити. Чим докладніше буде ваш розповідь – тим спокійніше і впевненіше почуватиме себе ваш малюк, коли піде в дитячий сад. Запитуйте у малюка, запам’ятав він, що він буде робити в саду після прогулянки, куди він буде складати свої речі, хто йому допомагатиме роздягатися, і що він буде робити після обіду. Ставлячи ці питання, ви зможете проконтролювати, чи добре дитина запам’ятав послідовність дій.

У дитячому саду малюків зазвичай лякає невідомість. Коли дитина бачить, що очікувана подія відбувається так, як було йому заздалегідь “обіцяно”, – він відчуває себе впевненіше.

4. Чесно говоримо про можливі труднощі

Поговоріть з дитиною про труднощі, які можуть виникнути у нього в дитячому садку. Обговоріть, до кого в цьому випадку він зможе звернутися за допомогою, і як він це зробить. Наприклад: “Якщо ти захочеш пити, підійди до вихователя і скажи:” Я хочу пити “, і вихователь наллє тобі води. Якщо захочеш в туалет, скажи про це вихователю”.

Не створюйте у дитини ілюзій, що все буде виконано на його першу вимогу і так, як він хоче. Поясніть, що в групі буде багато дітей і іноді йому доведеться почекати своєї черги. Ви можете сказати малюкові: “Вихователь не зможе допомогти одягтися відразу всім дітям, тому тобі доведеться трохи почекати”.

5. Вчимося спілкуватися з іншими дітьми

Навчіть дитину знайомитися з іншими дітьми, звертатися до них по імені, просити, а не забирати іграшки, у свою чергу, пропонувати іграшки іншим дітям.

6. Вибираємо улюблену іграшку

Нехай малюк сам вибере собі в компаньйони улюблену іграшку, з якою він зможе ходити в дитячий сад – адже разом набагато веселіше!

7. Самі готуємося до того, що потрібно буде розлучатися з дитиною

Існують різні думки про те, чи варто перебувати мамі поряд з малюком в початковий період адаптації до дитячого саду. Здавалося б, що тут поганого, якщо мама відвідує садок разом з дитиною? Всі задоволені, малюк не плаче, мама спокійна. Але тим самим неминуче розставання тільки затягується. Та й інші діти, дивлячись на чужу маму, не можуть зрозуміти – а де ж у такому випадку моя? Тому буде краще для всіх, якщо з першого ж дня дитина спробує залишитися в групі один, без опіки мами. А досвідчені вихователі візьмуть турботу про малюка в свої руки.

8. Вибираємо ритуал прощання

Розробіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги – так йому буде простіше відпустити вас. Наприклад, поцілуйте його в одну щічку, в іншу, помахайте ручкою, після чого він спокійно йде в садок.

9. Плануємо своє життя з урахуванням інтересів малюка

Пам’ятайте, що на звикання малюка до дитячого саду може знадобитися до півроку часу, тому ретельно розраховуйте свої сили, можливості і плани. Краще, якщо на цей період у сім’ї буде можливість “підлаштуватися” під особливості адаптації малюка.

10. Чи не вагаємося!

Дитина відмінно відчуває, коли батьки сумніваються в доцільності дитсадівського виховання. Будь-які ваші коливання хитрий малюк зуміє використати для того, щоб залишитися вдома і перешкодити розставання з батьками. Легше і швидше звикають діти, для батьків яких дитячий сад є єдиною альтернативою.

11. Беремо участь у спілкуванні дитини з дітьми та вихователями

Дитина звикне до дитячого саду тим швидше, ніж з великою кількістю дітей і дорослих він зможе побудувати відносини. Допоможіть йому в цьому. Зустрітися з іншими батьками та їхніми дітьми. Називайте інших дітей у присутності вашого малюка по іменах. Запитуйте його будинку про нових друзів. Заохочуйте звернення вашу дитину за допомогою і підтримкою до інших людей. Чим краще будуть ваші відносини з вихователями, з іншими батьками та їх дітьми, тим легше буде вашій дитині.

ПАМʼЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

Режим дня

Передусім, слід організувати життя дитини в сім’ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному закладі. Цим ви значно полегшите маляті процес звикання до ясел. Бережіть нервову систему дитини, уменшіть перегляд телепередач.

Зацікавленість

Добре, коли зацікавите сина або доньку дитячим садком, викличете бажання йти туди. Для цього, під час прогулянок з дитиною покажіть їй будівлю дошкільного закладу, разом поспостерігайте за грою дітей; розкажіть про їхнє життя у яслах. Намагайтеся, щоб дитина зрозуміла, що необхідно відвідувати дитячий садок. Висловлювання типу «Ну якщо не сподобається, — не будеш ходити у дитячий садок» дають дитині шанс маніпулювати батьками. Найголовніше в цьому випадку витримати характер та не піддатися на провокацію. Щоб полегшити звикання, познайомте малюка з майбутнім вихователем, поговоріть із ним так, щоб він зрозумів, що вже підріс і ходитиме до ясел, де про дітей піклується добра вихователька, яка гуляє і грається з ними

Навички самообслуговування

Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сім’ї вона оволодіє елементарними навичками самостійності (одягатися та роздягатися, охайно складати свій одяг, самообслуговування їсти, тримаючи ложку). Майте терпіння під час оволодіння дітьми навичками одягання та роздягання, перетворюючи цю «процедуру» на цікаву гру — це шлях до самостійності дитини, розвиток мілкої моторики та мозку дитини.

Навички спілкування

Дуже важливо навчити маля гратися, адже такий природний для дитини тип діяльності дає можливість відволіктись від думки про батьків та формує в неї «ділову форму спілкування» з дорослими. Щоб гра була цікавою, тривалою, розвивала дитину, треба розкрити їй призначення іграшки і способи дії з нею (з чашки напувати ляльку, ведмедика, у ліжечку лялька спатиме).Привчайте дитину до спілкування з однолітками заздалегідь, виховуйте доброзичливе ставлення до них. Налагодьте ефективний зворотний зв’язок з вихователями: повідомте їм про характер дитини та як називають малюка вдома (Марина, Маринка, Маринонька — відчуваєте різницю?!)

Поступовість

Спочатку, перші 2 тижня не залишайте малюка в дитсадку на цілий день. У перші дні цілком достатньо однієї-двох годин. Домашній дитині зовсім непросто звикнути до суспільних вимог та суворих правил. Допоможіть їй. Покладіть у кишеню малюку щось із звичного йому середовища (наприклад, іграшку, з якою добре буде засинати і якій можна поскаржитися на кривдника). Не можна залякувати дитину садком — це викличе страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршить стан дитини в період звикання до незнайомого  оточення. Цікавтесь, як пройшов день у дитячому садочку, що нового та цікавого було.

Хочемо Вас заздалегідь попередити, як буде протікати період входження дитини в колектив, і взагалі в дитячий сад. По-перше, не лякайтеся, якщо на другий день (саме на другий, а не на перший) дитина буде сильно плакати. Він вже зрозумів, що його мама (тато, бабуся, дідусь …) збираються залишити його тут на довгих кілька годин. Адже в перший день для нього все нове. Багато іграшок, багато таких же чоловічків, як і він, тітка-вихователь (деякі малята називають перший час вихователя мамою). І дитина не відразу помічає, що він залишився без батьків. Ваше завдання в перший день полягає в тому, щоб Ви забрали дитину до того, як він це зрозуміє. Так що краще за все не йти з саду, а бути десь по близькості. І за першим покликом вихователів забрати дитину додому. А на другий день малюк вже розуміє, що його мама піде, і він залишиться зовсім один. Але повірте, дуже мало дітей протягом усього дня плачуть так само, як у перші хвилини, коли малюк переступає поріг дитячого саду, тримаючи маму за руку.

Всім відомо, що наші діти – це маленькі маніпулятори. До тих пір, поки мама не пішла, дитина вірить, що якщо голосно плакати, то мама зглянеться і забере його звідси. Як правило, як тільки мама залишає дитину в групі, увага дитини швидко переключається на щось цікаве і захоплююче, наприклад, на нову гру, або яскраву іграшку.

ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

МЕХАНІЗМИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПСИХОЕМОЦІЙНОГО СТАНУ ПЕДАГОГІВ

Тривалі переживання (стреси) можуть призвести до виснаження захисних сил організму. Хронічний стрес веде до раннього старіння, порушення здоров’я й деструктивного виховного впливу дорослого на дитину.

Стрес «у малих дозах» - чинник позитивний, тренування для організму. Короткотривалі стреси підвищують фізичну і розумову працездатність людини.

Інша справа, якщо людина часто піддається тривалим і сильним стресовим атакам. Тоді кожна чергова негативна емоція нашаровується на попередню, а адреналін, що інтенсивно надходить у кров, підвищує артеріальний тиск і підсилює енергетичні процеси. З таким навантаженням сили саморегуляції деколи не спроможні впоратись. Протистояти таким стресам можна й потрібно.

Англійські вчені Д. Еверлі і Р. Розенфельд рекомендують таку дихальну вправу для зняття стресу.

Етап 1. Оберіть зручне положення. Покладіть ліву руку долонею вниз на пупок. Тепер покладіть праву руку на ліву. Очі можете не заплющувати, проте із заплющеними очима легше виконувати 2-й етап вправи.

Етап 2. Уявіть порожню пляшку або мішок всередині вас, там, де лежать ваші руки. На вдиху уявляйте, що повітря входить через ніс, йде вниз і наповнює цей внутрішній мішок. У міру заповнення мішка повітрям ваші руки підніматимуться. Продовжуючи вдих, уявляйте, що мішок цілком заповнено повітрям. Хвилеподібні рухи, що почалися в ділянці живота, продовжаться в середній і верхній частині грудної клітки. Повна тривалість вдиху для першого і другого тижня занять повинна становити 2 с, потім у міру вдосконалення навички її можна збільшити до 2,5 - 3 секунд.

Етап 3. Затримайте дихання. Зберігайте повітря всередині мішка. Скажіть собі: «Моє тіло спокійне». Цей етап триває не більше 2 с.

Етап 4. Поволі почніть видихати - спустошувати мішок. У міру того як ви робите це, продовжуйте повторювати про себе фразу: «Моє тіло спокійне». З видихом відчувайте, як опускаються підведені раніше живіт і грудна клітка. Тривалість цього етапу не повинна бути меншою за тривалість двох попередніх етапів, а через 2 тижні занять - на одну секунду довша. Від стресу рекомендують також заспокійливі лавандові й мелісові ванни.

Заспокійливо діють і чай (з квіток звіробою, меліси) або відвар кореня валеріани.

Дуже важливо також не накопичувати в собі негативні емоції, переживання, а «вилити душу» людині, яка вас розуміє.

АКЦІЯ «16 ДНІВ ПРОТИ НАСИЛЬСТВА»

Щорічно в Україні з 25 листопада до 10 грудня включно проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства». Мета акції – привернення уваги суспільства до проблем подолання насильства у сім’ї, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.

В Лосинівському ЗДО «Сонечко» дана акція стартувала 25 листопада в Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок. В цей день вихователі переглядали відеоролик «Розкажи дорослому, якому довіряєш» щодо попередження сексуального насильства щодо дітей у колі довіри.

Протягом тижня для дітей середньої і старшої груп проводились заняття та бесіди для розвитку комунікативних вмінь дитини, формування толерантного ставлення до інших та гендерної рівності.

До Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом та Міжнародного дня боротьби з рабством для вихователів ЗДО практичний психолог провів профілактичні ігри «Володар кілець» та «Галопом на Європах».

Останній день акції присвячений Міжнародному дню прав людини. Протягом тижня діти приймають участь в заняттях, присвячених правам дитини.

 

 

Що робити і куди звертатися

якщо ви стали жертвою домашнього насильства? 

·       В екстреній ситуації дзвонити в поліцію.

·       Звернутися до мобільних бригад психологічної допомоги, зателефонувавши на номер національної «гарячої лінії» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації

     0-800-500-335 або 386 з мобільного

·       Звернутися в організацію з протидії насильства в сім’ї –116 123

·       За необхідності – звернутися за медичною допомогою.

·       Пройти лікування, яке відбувається лише за згодою пацієнта або його законного представника.